винахід


винахід
icat, keşf

Українсько-турецький словник. 2009.

Look at other dictionaries:

  • винахід — ходу, ч. 1) Дія за знач. винаходити 1). 2) Те, що винайдене, зовсім нове, невідоме до цього …   Український тлумачний словник

  • винахід — [ви/нах ід] ходу, м. (на) ход і, мн. ходие, ход іў …   Орфоепічний словник української мови

  • винахід — (те, що винайдене; зовсім нове, невідоме до цього) відкриття, новація, удосконалення …   Словник синонімів української мови

  • винахід — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • винахідливий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • винахідливість — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • винахідливо — прислівник незмінювана словникова одиниця рідко …   Орфографічний словник української мови

  • винахідник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • винахідництво — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • винахідниця — іменник жіночого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • винахідницький — прикметник …   Орфографічний словник української мови